Алекс Гарланд за останні майже двадцять років встиг яскраво відзначитися мало не скрізь: в літературі, відеоіграх, кіно. Але майже в усьому, що він зробив, можна розглянути бажання іноді покластися нема на слова, а на візуальний ряд, і тягу до психологічних ігор. Мабуть, всьому виною мати-психоаналітик і батько-карікатуріст.Ещё Гарланд подобаються тести і всякі ігри розуму. Він схожий на Крістофера Нолана, тільки без любові до пафосу і архетипних персонажам. У «Машині» на тестах зав’язано все: молодий програміст прилітає в лігво більш крутого програміста, творця такого собі Google, щоб, як з’ясовується, провести тест Тьюринга на штучному інтелекті. Але машина в цілому виглядає як мила, зворушлива дівчина, в той час як її творець – мужик трохи лякає, і неможливо зрозуміти, скільки лайна у нього за душею. І тут починається вже тест для зрітеля.Несмотря на те, що ролики малювали мелодраму, «З машини» – чистий психологічний трилер, аж до трагічного фіналу виховує одне почуття – параною. Швидко губишся в тому, хто кого досліджує. Гарланд намагається грати на випередження з гадати глядачем, ні на хвилину не дозволяючи відбувається здаватися однозначним.Но як зазвичай здорово протримавши інтригу, він ніяковіє перед фіналом. Автор проводить інтерактивний тест Тьюринга, в якому завалює етичними питаннями, проте в кінці несподівано йде в небагатослівний візуал (наприклад, як в тому ж «Пеклі», їм написаному), залишаючи глядача самого вирішувати, наскільки людяна Ава, і до чого взагалі вся розмова .Його особиста трактування, правда, є в самому фільмі – в кадрі з перехрестям і в маленькій, на перший погляд незначної сцені, де Ава запитує «Ти залишаєшся тут?» (В тому, як вона запитує і як їй відповідають). Але подібні обтічні фінали нехай залишаються долею чистого розважального кіно на кшталт «Інсепшн». А «З машини» – авторська фантастика, а значить, має бути місце впевненому і серйозного висказиванію.Автор: Гоша Берлінський
