Досить частим приводом звернення батьків до дитячого психолога є агресивна поведінка їхньої дитини. Для початку я хотіла б дати визначення поняттю «агресія», а також розглянути причини виникнення такої поведінки.
Агресія – це перш за все захисна функція психіки, закладена самою природою. Агресивні тенденції закладені в самій людській природі. Агресія як засіб самозахисту вважається явищем абсолютно нормальним і здоровим. Тут важливо те, щоб здорова агресія не перетворилися на надмірну, хворобливу.
Існують так звані вікові піки розвитку агресії. У віці від 1,8 до 2 років у дитини з’являється бажання робити все самостійно: ходити, їсти, одягатися і т.д. Тому агресія, що виникає на цьому грунті, є абсолютно нормальною. З 3 до 4 років у дітей спостерігається так званий «криза трьох років». У цей період дитина прагнути відстояти своє власне «Я». У нього можливі прояви негативізму, впертості, свавілля і т.д. У цьому віці дитина вчиться висловлювати свої бажання, відстоювати свою позицію, хоча ще й не знає всіх адекватних способів зробити це.
Говорячи про негативну сторону агресії, необхідно сказати наступне. Дитина з самого раннього дитинства вимагає до себе багато уваги. В одних сім’ях батьки реагують на це увагою і турботою по відношенню до свого дитя. В інших – ігнорують плач або прохання дитини. У другому випадку малюк починає відчувати себе непотрібним, він втрачає довіру до світу, не відчуваючи себе в ньому безпечно. Ось саме тут і зароджується агресія, як негативний тип поведінки. Самоутверждаясь через агресивну поведінку, дитина може стати надмірно конфліктним, що істотно ускладнить його адаптацію в соціумі, зробивши ізгоєм суспільства.
Батьки повинні бути максимально уважні до поведінкових реакцій своїх дітей, щоб на ранньому етапі виявити будь-які проблеми.
На закінчення я приведу декілька рекомендацій батькам щодо зниження рівня агресії у дітей.
- Проявляйте терпіння і турботу. Підкреслюйте, що ви любите свою дитину, як би він себе не вів.
- Давайте простір для самостійності. Наприклад, дозвольте дитині самостійно одягнутися, поїсти або розкласти іграшки на полиці.
- Будьте уважні до прохань своєї дитини, поважайте його почуття, приділяйте більше часу.
- Не ставте перед дитиною «стіну» з заборон, якщо деякі заборони все ж необхідні, то вони повинні бути абсолютними, причому повинні підтримуватися всіма членами сім’ї.
- При спалаху агресії не намагайтеся словами заспокоїти дитину. Необхідно відвести його в безлюдне місце і дати можливість виплеснути весь негатив.
- Якщо агресивна поведінка дитини призвело до негативних наслідків і покарання все ж не уникнути, то обов’язково роз’ясніть, за що саме ви його караєте.
- Намагайтеся уникати порівняння свою дитину з іншими дітьми, частіше хваліть його. Це підвищує самооцінку.
- Показуйте власний приклад безконфліктної поведінки, не з’ясовуйте відносини при дитині.
- Обмежте перегляд дитиною телевізора, тому що в ньому транслюються часто сцени жорстокості і насильства. Це ж стосується і деяких комп’ютерних ігор.