Після зустрічі з главою держави Володимиром Путіним представник Центрального штабу ОНФ, ректор Першого Санкт-Петербурзького державного медичного інституту Сергій Багненко в спілкуванні з «Новинами» поділився подробицями спецпрограми, по якій навчатимуться майбутні лікарі, що обертаються по розподілу в провінцію.
– Які заходи, на Ваш погляд, можуть утримати лікарів на селі? Можна детальніше розповісти про ідеї розподілу випускників?
– Я вважаю, що непотрібно спочатку розраховувати, що ми зможемо заповнити всі первинні лікувальні посади і утримати доктора на селі назавжди. Неможливо розраховувати на те, що ми переселимо туди назавжди людей з університетським освітою.
Але, з іншого боку, ось, приміром, є офіцерські посади у військових містах, на кораблях, в частинах, які заповнюються. Але знову ж вони заповнюються не на все життя, а на якийсь період. Що необхідно для того, щоб людина з університетським освітою попрацював якийсь час в тій чи іншій військовій частині або на якийсь місцевості, де немає інфраструктури, немає театрів, немає гімназій і немає вищих навчальних закладів? Він може там попрацювати лише в тому випадку, якщо у нього буде благородна зарплата і житло. При цьому необхідно, щоб той мільйон підйомних, який йому оплатять, він вживав на будівництво житла по іпотеці в своєму місті.
У нас в рік випускається 36 тис. Лікарів, і з їх половина – це економна складова. З цими людьми, які навчаються за бюджетні гроші (нехай навіть не з усіма, а лише з половиною), ми укладемо угоди про те, що вони надходять по особливому конкурсу. По суті, вони надходять на пільгових умовах, у їх буде окремий, що не відкритий конкурс. При цьому вони отримають безоплатну освіту, отримають безоплатне удосконалення по загальнолікарської практиці. І після цього вони вже із солідною зарплатою, з наданим службовим житлом і ще з наданими підйомними, за рахунок яких зможуть почати будівництво житла для себе в містечку, попрацюють в сільській місцевості в різних лікувальних посадах.
– Передбачається, що угода буде міститися ще до вступу до інституту або після?
– Договір повинен міститися при вступі до інституту. Якщо абітурієнти хочуть брати участь в цьому проекті, то вони йдуть по особливому конкурсу. Вони укладають договір терміном на 2-3 роки, які необхідно буде після закінчення інституту відпрацювати в сільській місцевості. І якщо людина порушує цей договір, то, по суті, він зобов’язаний буде повертати все засоби, які були витрачені на його освіту. А це, по справжнім підрахунками, складає близько 1,5 млн гривень.
– Чи потрібна матеріальна відповідальність для випускників, які здобули освіту за держрахунок, але не відпрацьовують визначений термін на селі? Як це можна втілити?
– Це окреме рішення. Я думаю, що все економні місця не треба віддавати під цей проект, а лише якусь частину. Тому ті, хто підуть на цей договір і будуть на пільгових умовах прийняті в інститут, і зобов’язані матеріально відповідати. А інші школярі, які надходять в інститут за відкритим конкурсом не беруть участі в цьому проекті, – вони отримують безоплатно освіту на загальних підставах, як і всі.
– Наскільки сильно вплинула в цьому році на роботу федеральних медустанов затримка з доп трансфертами з Фонду ОМС, рішення про які було прийнято лише на днях? Яке скорочення чисельності лікарів в ваших медустановах, чи є падіння зарплати?
– Що стосується нашого інституту, то ми були в надзвичайно скрутному становищі, тому що у нас по федеральних економним грошей фактично завдання було виконано за 6 місяців і фінансувати літні місяці із зарплати, відпускних персоналу було фактично ні з чого ж. Але тут пішов назустріч місто. Він виділив доп планові завдання по обов’язковому мед страхування, і ми перекрили цей недолік. Але при всьому цьому, звичайно, сформувалася маленька заборгованість перед постачальниками та іншими організаціями, з якими у нас є контрактні відносини. Тобто ми змушені були зупинити оплату за комунальні платежі, охорону, медикаменти, за прибирання, за все, і все засоби пустити на зарплату, а працювати на залишках. При цьому в нагоді суворі адміністративні зусилля і довелося застосовувати всі можливості, щоб відшкодувати цей недолік засобів. Але ми (я маю на увазі Перший Санкт-Петербурзький державний мед інститут) з цим впоралися.
Як впоралися інші, мені важко сказати. Але у частки установ пройшло скорочення ліжок, хтось закрився цілком на літо і вислав службовців в відпустки, у кого-небудь були інші труднощі. Сказати в цілому по системі, як це позначилося, важко. Але на тлі того, що проблема на даний момент вирішується, все інше як би як гасне.
– У чому полягає ідея присвоєння деяким медустановам статусу мед бази? Наскільки це допоможе підвищити якість лікувальних кадрів, про деградацію яких на даний момент багато розмовляють?
– Для того щоб приготувати чудового доктора, безумовно потрібна чудова клінічна база. Кращий варіант – власна лікарня. Це можливо лікарня, з якою укладено договір. Але неодмінно це має бути сучасна, активно працююча по протоколам, стандартам і порядкам надання підтримки, з сучасної мед логістикою і технологіями лікарня. Ось тоді при такій кількості студентів, що лікарня здатна «переварити», буде чудова підготовка. На жаль, у нас поки з 46 вузів лише половина має власні поліклініки, і то різних розмірів, а половина – взагалі не має. І в цьому сенсі позитивно те, що анонсувала Москва – вони частина лікарень передаватимуть вузам, творити інститутські поліклініки. І тут дуже важливо, щоб були передані великі, великі поліклініки, але не маленькі, які не потрібні місту і які замість скорочення зраджують. Я все ж сподіваюся на те, що будуть передаватися великі поліклініки. Цьому зразком були не багато міст, де є мед університети, у яких немає власних клінік.
Інший питання, що раз такі поліклініки виконують дві функції – і лікарську, і освітню, – то і фінансувати треба обидві функції. Про це я і розмовляв президенту. На нинішній день ця проблема не вирішена, і її треба вирішувати.
Анастасія Кашеварова