Ти теж можеш задати своє питання психологу і отримати відповідь. Пиши на lady@corp.mail.ru і не забудь вказати тему листа – «Питання психолога».
Іноді ми беремо найпопулярніші обговорення з нашого форуму, як в цей раз. В обговоренні ком’юніті можна прочитати відповіді, які дали наші читачки.
Ситуація така. Я старша в родині, у мене є брат на 4 роки молодший. Брат завжди був улюбленцем батьків. Я в 17 років поїхала вступати в інше місто, так і залишилася тут. Батьки допомогли братові з роботою, квартирою, машиною. Мені в допомоги було відмовлено, тому що я більше пробивна. Поки брат з сім’єю їздив відпочивати на курорти, я працювала, збирала. В результаті тепер у мене кар’єра, квартира, машина, будинок за містом, сім’я. Батьки вийшли на пенсію, і тепер мама хоче, щоб я забрала їх до себе, тому що я краще влаштована по життю, на її думку.
Я не можу сказати, що батьки для мене чужі люди, але якихось теплих відносин між нами не було ніколи. Успіхам моїм ніхто не радів, у важких ситуаціях не допомагали, не підтримували. Загалом, не знаю, як тепер бути.
Добридень!
Якщо не знаєте, що робити в даній ситуації, не поспішайте приймати рішення. Спочатку постарайтеся зрозуміти, чого ви самі хочете.
Мені здалося з вашого листа, що жити з батьками вам би не хотілося. І, наскільки я розумію, якоїсь гострої проблеми, як відсутність житла, наприклад, у ваших батьків немає. Тобто вашій мамі просто хочеться жити більш комфортно на пенсії? І цікаво, чому вона не хоче жити з вашим братом? Ви її про це питали? І що означає, що ви краще влаштовані по життю? Мені здається, що варто мамі задати ці питання, а ще поцікавитися, як вона бачить вашу спільне життя.
Якщо ви не хочете жити з батьками, то маєте повне право відмовити вашій мамі. Чи робити щось для когось, людина вирішує сам по своїй добрій волі. Часто, відмовляючи батькам в їх прохання, навіть позврослевшіе діти можуть відчувати себе винуватими. Якщо це почуття буде відвідувати вас, то постарайтеся зрозуміти, з чим воно може бути пов’язане. Ви не зобов’язані задовольняти будь-яке прохання батьків. І їм ви можете пояснити, що жити разом ви не хочете, у вас своя власна життя, сім’я, сформований побут і відносини. Якщо ви хочете, то можете допомагати їм на відстані, якщо вони потребують, наприклад, матеріально.
Відмовити – це не означає поставити їх в категорію чужих людей, хоча близькими їх теж назвати вам самій досить складно. Ще раз повторю, що ви можете обговорити з ними якийсь інший варіант вашої допомоги і підтримки замість переїзду. Можливо, що це варто обговорити і з братом теж, якщо ви з ним спілкуєтесь і підтримуєте стосунки.
Потрібно бути готовою до того, що ваша відмова (в разі відмови) може викликати емоції роздратування і невдоволення. Якщо ваша мама буде розсерджена або скривджена, то постарайтеся спокійно пояснити їй, що ви їй відмовляєте не тому, що хочете образити, а тому що давно живете окремо. У вашій родині є свої правила і звички, і що спільне проживання може не принести нічого, крім наростаючого невдоволення з обох сторін. Обговоріть з мамою інший варіант допомоги, якщо хочете її давати і вона її потребує.
Не бійтеся прислухатися до своїх почуттів, а не до почуттів інших людей, навіть якщо вони – ваші батьки.