01 Сентября 2011
Настої і відвари квіток білої акації здавна використовують як в’яжучий, протиспазматичний засіб, здатний загоїти рани. Лікарем багатьох хвороб білу акацію прозвали не дарма: листя, кора молодих пагонів і квітки у вигляді кисті містять багато вітамінів і цінних поживних речовин.
Робінія псевдоакація, біологічний паспорт рослини
Робінія псевдоакація, псевдоакація, або робиния звичайна – дерево сімейства Бобові, висотою до дванадцяти метрів, яке здатне доживати до ста років. Своє ім’я робиния отримала від Карла Ліннея (1707-1778), систематизатора рослинного і тваринного світу. Лінней назвав так дерево на честь Веспасіана Робен (1579-1662), садівника Людовика XII. Перше дерево Робін, яке висадив Робен в Європі, можна до сих пір бачити в Паризькому Ботанічному саду.
Батьківщиною білої акації вважається Північна Америка, зараз рослина росте по всій Європі, в країнах Азії з помірним кліматом, Австралії та Нової Зеландії, Африці, Латинській Америці. Дерево росте дуже швидко, особливо в перші десять років, дає потужну кореневу систему, посухостійка і світлолюбна. Цвітіння відбувається в кінці травня – червні і липні, в залежності від регіону. Для застосування в лікувальних цілях використовують листя, квіти і кору молодих пагонів. Квіти збирають в період цвітіння, заготовляють в напіврозпустився стані, сушать при температурі сорок градусів. Кору і листя – в будь-який період вегетації.
Застосування в народній медицині
У гомеопатії і народній медицині з різних частин білої акації готують найрізноманітніші фармформи для лікування цілого комплексу недуг.
Відвар кори акації застосовують при загостренні виразкової хвороби шлунка і гастриту Гастрит – чи завжди винна підступна паличка? . Рецепт приготування відвару: половину столової ложки подрібненої кори заливають півлітра води, кип’ятять двадцять хвилин, проціджують і доводять об’єм до початкового кількості кип’яченою водою. Приймають всередину протягом одного-двох днів в теплому вигляді.
Листя і молоді пагони рослини застосовують у вигляді настоянки при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Сировина наполягають на спирту або горілці у співвідношенні один до десяти, витримують протягом двох тижнів в темному місці, регулярно струшуючи пляшку. Приймають по одній чайній ложці до їди тричі на день.
При хворобах нирок і сечового міхура беруть відвари і настої квіток білої акації. Настій роблять на горілці, так само, як в попередньому рецепті. Застосовують для розтирання при радикуліті, ревматизмі і остеохондрозі. Відвар квіток роблять за тим самим рецептом, що й з корою акації, однак беруть столову ложку сировини на ту ж кількість води. Застосовують як жарознижуючий і відхаркувальний.
Протипоказанням до застосування є токсичність рослини: іноді навіть при заготівлі деревини може початися нудота, блювота, головний біль. Тому не можна допускати передозування настоїв і відварів білої акації.
Склад і користь білої акації
У ароматних квітках акації виявлені цінні глікозиди, ефірна олія, складні ефіри, в листі – флавоноїди і глікозиди, в корі і деревині – танін і жирні олії. У різних частинах неушкодженого рослини виявлені пектини і слизу, які є продуктами нормального метаболізму.
Препарати білої акації використовуються в народній медицині, ароматерапії, фармакології як спазмолітичну, жовчогінну, легке проносне, жарознижувальну, сечогінний засіб. Оскільки дерево цвіте красивими суцвіттями у вигляді никне кисті, його використовують для розведення в декоративних цілях в парках і садах. У Північній Америці дерево висаджують з цією метою із 1601 року, в Росії – з XVIII століття. Мед акації – знаменитий ароматний продукт: з одного дерева можна зібрати до п’ятнадцяти кілограмів меду. Листя і молоді пагони містять велику кількість вітаміну С і А, використовуються на корм худобі. З квіток і насіння отримують тонке ефірне масло, яке використовується в парфумерії та для промислового виробництва сурогату кави.