Для всіх, хто починає вивчення англійської мови, постає питання: який варіант вивчати – британський англійський чи американський англійська? Розповідаємо, чим відрізняються ці різновиди англійської мови і даємо поради тим, хто вибирає для себе викладача – носія мови.
У XVII -XVIII століттях до Нового Світу відправлялися носії самих різних мов, представники самих різних країн і релігій. А в самій Америці в цей час вже жили аборигени, індіанці. Всією цієї різношерстої компанії, відрізаною від світу, потрібен був спільну мову, на якому могли б розмовляти абсолютно все. Цією мовою стала англійська.
Якщо згадати, що навіть в самій Великобританії на той момент не було однорідного, єдиного для всіх мови, стане зрозуміло, чому головною відмінністю американської англійської стала простота. Це була мова селян і буржуазії – адже аристократи не поспішали покидати Британські острови. Американський варіант англійської простіше британського, в Америці ви рідко зможете зустріти носія мови, що використовує в повсякденній мові велика кількість часів і складні граматичні конструкції. Інакше пишуться і вимовляються багато слів. Чимало в американському англійською та незвичних наголосів, звуків та інтонацій. Однак якщо ви знаєте основи британської англійської, впоратися з американським вам буде неважко.
Але якби у переселенців не було тільки спільної мови! У них не було нічого з того, до чого звикли вони на батьківщині – у них не було європейської цивілізації. Зате було велике бажання довести Європі, яку вони були змушені покинути (від хорошого життя чи багато зважилися б виїхати з рідного дому), свою перевагу, незалежність, наздогнати і перегнати провідні європейські держави з економічних, військових, соціальними показниками. Особиста образа, об’єднана в масштабі країни, перетворилася в загальнодержавну мета.
Ставлення американців до Європи є ключем до розуміння багатьох особливостей їх натури. Американські сім’ї досі люблять починати свою біографію з вказівки на своє походження: «з родини ірландських переселенців», «син італійських емігрантів», «предки приїхали в Америку зі Східної Європи». Існує навіть своєрідна американська аристократія, ведуча відлік від перших колоністів, які прибули на кораблі «Мейфлауер».
Безсумнівно, що така пильна увага американців до свого коріння невипадково: умови, в яких створювалася Америка, сформували не тільки американську мову, а й національний характер носіїв цієї мови. Америка, безумовно, self-made country. Представники різних національностей, етнічних груп і навіть рас, носії різних мов, відрізані від навколишнього світу, досить швидко створили нову спільність з унікальними традиціями, цінностями, світосприйняттям – всім тим, в загальному, що становить національний характер.
Європейці перетнули океан у пошуках щастя, і оптимізм і життєлюбство стали невід’ємною частиною американського способу життя. Що б не відбувалося, все добре, інакше і бути не може. «Do not worry, be happy» ( «Не хвилюйся, будь щасливий»), – люблять повторювати американці. Увійшов в приказки та традиційний для американських фільмів «хепі енд», щасливий фінал: закохані одружуються і живуть довго і щасливо, лиходії потрапляють за ґрати, добро торжествує.
Але хепі енд не стається з американцями несподівано – він дістається лише тим, хто багато і наполегливо трудиться. Найголовніше для американця – його робота, адже тільки робота дозволяє досягти успіху, визнання і матеріального благополуччя. Середньостатистичний американець з підозрою ставиться до невдах. Якщо людина не досяг фінансового успіху, то, на їхню думку, він був його негідний. Американський герой – простий роботяга, своїми силами вдатний. Така собі американська нація в мініатюрі.
Європейці їхали до Нового Світу в пошуках кращої долі. На батьківщині вони були ніким, тепер же хотіли почати життя спочатку, і тільки майбутнє мало для них значення. Може бути, саме тому в Америці так сильно поклоніння всьому новому. Ярлик «новинка» найчастіше – це запорука успіху. Будь-яка компанія надасть перевагу молодого і недосвідченого співробітника старому, і ні у кого немає настільки розвиненого культу новітньої медицини, як у американців.
Сьогодні багато хто прагне знайти собі викладачів-носіїв мови з Америки, оскільки саме американська англійська надає домінуючий вплив на «світовий англійська». Можна сказати, що американська англійська набув міжнародного значення після другої світової війни, коли Сполучені Штати стали грати важливу роль в післявоєнному перебудову світу, а досягнення в області політики, економіки та сучасних технологій дозволили США значно впливати на весь світ.
Сьогодні ж панування американської англійської можна пояснити декількома факторами. По-перше, носіїв американської англійської в кілька разів більше, чим носіїв британського англійської. По-друге, економіка США могутніше британської. По-третє, американські засоби масової інформації в світовому масштабі більш впливовою британських, а міжнародне політичне і економічне становище США перевершує Великобританію.
Але взагалі і американський англійський, і британський англійський є всього лише варіантами одного і того ж мови. Між ними більше подібностей, чим відмінностей. І, вибираючи між американським і британським англійським, перш за все варто враховувати, для чого вам потрібна мова. Якщо ви плануєте вчитися в США, працювати або і зовсім переїхати в Штати, краще, звичайно, відразу вчити американський англійська з носієм мови з Америки. Якщо ж переїзд поки не входить у ваші плани, а вчіть ви мову для «загального розвитку», то найчастіше викладачі радять починати навчання з британського варіанту, так як він є основою всіх варіантів англійської. Засвоїти нюанси американської мови ніколи не буде пізно.