Антирекорд за 20 років

Підприємницькі доходи включають в себе перш за все винагорода бізнесменів за працю, доходи від здачі в оренду житла та іншого майна. З 2000 по 2019 рік їх частка не опускалася нижче 5,7%. У грошовому вираженні вони склали в квітні-червні близько 512 мільярдів гривень при загальному обсязі грошових доходів громадян в 14,6 трлн гривень. При цьому соціальні виплати від держави (пенсії, допомоги, стипендії) забезпечили 21,8% всіх доходів населення, що за світовими мірками дуже багато.

Причини нинішнього обвалу доходів малого і середнього бізнесу лежать на поверхні: це і різке стиснення споживчого попиту, і масове закриття торгових точок, готелів, ресторанів через карантинних обмежень та «неробочих» тижнів, і помітне зниження ставок оренди на нерухомість. І ще багато чого. Але в реальності проблема серйозніша і носить системний характер. По суті, шлях до сьогоднішньої нижній точці почався ще в огрядні часи, коли росіяни набагато більше витрачали, чим зберігали, і коли сфера послуг переживала бурхливий ріст.

Несприятлива тенденція у нас позначилася році в 2000-му, коли частка доходів від підприємницької діяльності перевищувала 15%. Уже в 2008-му вона скоротилася до 10,2%, а в 2018 році склала 7,6%, нагадує доктор економічних наук Ігор Ніколаєв. Разом з тим, зазначає експерт, стає дедалі більше відсоток соціальних виплат, перевищуючи навіть радянські показники. З точки зору приватної ініціативи і в цілому стратегічного розвитку країни це категорично неправильно, оскільки населення і регіони все більшою мірою залежать від держави і його подачок у вигляді пенсій та допомог. За словами Миколаєва, створюється відчуття, що влада свідомо вибудовують механізм, який робить громадян максимально керованими. У цьому сенсі логіка їх поведінки зрозуміла.

«Сьогодні ми маємо прямий результат тотального одержавлення економіки, – говорить керуючий партнер компанії Management Development Group Inc Дмитро Потапенко. – Наполегливі спроби влади «пасти» бізнес на корені вбивають підприємницьку ініціативу. Тим часом дитячі сади, школи і лікарні будують в кінцевому підсумку підприємці, жоден чиновник не знає, як класти цемент і де його взагалі брати ».

За словами Потапенко, пандемія різко посилила тренд, що намітився в світі раніше. Сьогодні для всіх країн як ніколи актуальним є питання: що робити, а головне, куди і кому цю продукцію продавати? Поки відповіді немає і, мабуть, ще довго не буде. Економіки перейшли на мобілізаційні рейки, а громадяни – на мобілізаційну модель споживання. Російський внутрішній ринок і до кризи відчував труднощі з реалізацією багатьох товарних категорій, а зараз вони досягли межі. По-перше, тому що люди геть втратили впевненість у завтрашньому дні, по-друге, вони вже не можуть собі дозволити купити якусь річ понад базового, мінімально необхідного для повсякденного життя набору.

Підприємці в Росії все менше заробляють і все більше витрачають. Їх витрати (сплати в різні фонди, податкова складова) ростуть з року в рік, розповідає перший віце-президент «Опори Росії» Павло Сігал. Наприклад, в 2013 році вони збільшилися відразу в два рази. І тут у наявності комплексна проблема, яку потрібно вирішувати саме державі: якщо бізнес не отримає пільгові умови (держгарантії, субсидії, пільгові кредити і податки, консультаційні послуги) для розвитку, то частка підприємницьких доходів у загальній структурі доходів населення буде залишатися гнітюче малої. У таких країнах, як Німеччина, Австрія, Франція і США, вона перевищує 50%. А в Китаї і Індії малі і середні підприємства створюють близько половини ВВП і робочих місць. У нас – п’яту частину ВВП.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code